Радиостанция Голос Столицы

 

Украина сегодня как никогда близка к появлению собственной автокефальной поместной церкви. Такое заявление сделал президент Украины Петр Порошенко во время экстренной встречи с лидерами фракций парламента.

 

Президент объявил о намерении обратиться к архиепископу Константинополя, Вселенскому патриарху Варфоломею с призывом выдать томос — указ о создании единой поместной православной церкви в Украине. Петр Порошенко также попросил Верховную Раду как можно скорее поддержать это обращение.

 

При этом глава государства заверил, что все необходимые элементы для создания украинской поместной церкви уже есть. В частности, все епископы Украинской православной церкви Киевского патриархата и Украинской автокефальной православной церкви поставили свои подписи в обращении к Вселенскому патриарху о предоставлении томоса новой украинской православной автокефальной церкви. Поэтому последнее слово остается за парламентом.

 

Имеет ли право президент вмешиваться в церковные дела, в эфире радиостанции Голос Столицы пояснил эксперт конституционного направлении Центра политико-правовых реформ Богдан Бондаренко.

 

Яку роль у створенні єдиної помісної православної церкви відіграє президент і парламент, чому ці ініціативи підтримують саме ці інституції?

 

— Питання цікаве, тому що ця роль ніяким чином конкретно не прописана. У нас церква відділена від держави. І то є ознака світської держави, якою ми на сьогоднішній день є. Всі ці питання створення окремої автокефальної церкви з окремим… По суті, це надання окремої автономії, більшої автономії українській церкві.

 

Президент може втручатися в ці питання?

 

— Ні, по-перше, у президента є чітко вичерпний перелік повноважень. І питання релігійне тут не стоїть. Він не має тут повноваження. Але, з іншої сторони, подивіться, що в описаній ситуації президент ніяким чином напряму, сам, по суті, він не втручається. Що він робить? Він просить ВРУ прийняти звернення до Вселенського патріарха. Яка юридична сила цього звернення? Вона абсолютно не має жодної юридичної сили. Це просто представляє наступне, що репрезентативний орган, виборний орган української держави, парламент висловлює свою позицію.

 

Тут, з однієї сторони, момент такий, що начебто президент і трохи заходить в питання релігії, але при цьому він не приймає ніяких юридично значимих рішень. З іншої сторони, у нас президент все-таки в нашій моделі Конституції, яка передбачена, є таким, має, принаймні, бути менеджером і таким символом, який об'єднує націю. І в умовах розділеності церков в Україні і в умовах, коли в нас далеко не одна і не дві церкви, то, можливо, ці дії президента є важливими в плані об'єднуючої, консолідуючої частини. Але тут таке подвійне питання. Не можна сказати, що з цього переважає. Єдине, що якщо говорити саме про значимості цих всіх рішень, то це буде лише звернення ВРУ, яке особливо юридичних наслідків не має. Взагалі питання існування церков в Україні на сьогоднішній день — це політичне питання насправді. Церкви між собою не мають особливої різниці ні в традиціях, ні в догматичних підходах.

Молебен за Украину
Взаимоотношения УПЦ КП и УПЦ МП не улучшатся — спецкор

Також ініціативу Порошенко в ефірі «ГС» прокоментував експерт в сфері державно-конфесійних відносин Юрій Решетніков.

 

Що означає ця заява президента, відповідне звернення до парламенту, які тут перспективи?

 

— Насправді президент сказав, що він не може повідомляти деталі, тим більше, інші люди ще менше знають деталі. Подібні заяви і з боку президента, і з боку інших високопосадовців в історії незалежної України лунали не перший раз, тому, як будуть розвиватись події, ми будемо свідками. Єдине, що можна зазначити і щоб не вводити в оману українське суспільство, очевидно, що те, що буде називатись, як це презентується, єдина помісна православна українська церква, вона не буде, як мінімум, єдина. Не буде єдина через те, що в силу різних причин, незалежно від волі навіть єпископату і т.д. далеко не всі вірні наявних українських православних церков об'єднаються в цю створювану церкву. Це теза перша.

 

Друга теза: з історії незалежної України ми знаємо те, що кожне створення, особливо створення владою чергової церкви призводило не до об'єднання, а до посилення дроблення українського православ'я. І теза третя: на жаль, знову ж таки, досліджуючи історію України, незалежної України за останні 26 років, неважко помітити, що будь-які владні церковні проекти закінчувались щонайменше боротьбою за храми з усіма наслідками не дуже приємними цього як для окремих людей, для родин, для громад, особливо по селам, але не тільки по селам.

 

Чим відрізняється ця спроба від попередніх спроб зробити єдину українську православну церкву, вийти з-під Московського патріархату?

 

— Я думаю, що саме головне — чесно говорити мету того, що відбувається. Якщо мета виділити церкву з підпорядкування, канонічного підпорядкування Московського патріархату, то, я думаю, що, як мінімум, треба було спитати вірних цієї церкви, чи хочуть вони цього, чи це хоче держава і, знову-таки, простих людей, які в силу свого природного релігійного вибору належать до певної церкви, їх хочуть згори «ощасливити» і за них сказати, що вони мають зробити. М'яко кажучи, це суперечить тому, що навіть було озвучено президентом про дотримання свободи совісті тощо.

 

Тут питання у впевненості президента? Що буде далі?

 

— Я думаю, що у нас суспільство, знаєте, інколи мені згадується чомусь Оруел з його «1984» роком про, що таке враження, що у нас суспільство дуже швидко забуває те, що відбулось нещодавно, або це наслідок такого інформаційного перенасичення. Я до чого веду? У 2016 році влітку було теж звернення українського парламенту до того ж самого Вселенського патріарха з тим же самим приводом про надання томосу про автокефалію, і тоді це теж преподносилось про те, що нарешті парламент звернувся, і мені здається, що навіть деякі парламентарі щиро вірили, мабуть, ті, які зовсім не обізнані з церковним життям, я не знаю, як часто вони церкву відвідують, але, я думаю, що просто необізнані з тонкощами церковного життя, і щиро вірили у те, що, дійсно, ледь не на наступний день, як це звернення надійде до Константинополя, то буде прийняте позитивне рішення.

 

Поясніть механізм появи власної автокефальної помісної церкви, ким ухвалюється це рішення, це персональне рішення Вселенського патріарха, чи колегіальне — синоду?

 

— Я думаю, що наскільки я віруюча людина, то мені видається, що все, що стосується церкви, утворення нових церков, об'єднання церков тощо, це має бути воля віруючих людей. Це не має бути воля влади, це, тим більше, не повинна бути частина виборчої кампанії.

 

Напомним, ранее директор консалтинговой компании «Партия власти» Елена Дьяченко заявляла, что целью письма Филарета было совсем не преодоление церковного раскола. И в целом ситуация с митрополитом УПЦ КП напоминает минские соглашения, когда Украина декларирует приверженность договоренностям, а по факту ни одного закона для их выполнения принято не было, подчеркнула эксперт.

© Фото: twitter.com/APUkraine
Все епископы УПЦ КП и УАПЦ поддержали прошение об автокефалии — Порошенко