Радиостанция Голос Столицы

 

В ночь на субботу, 14 апреля, авиация США Великобритании и Франции сбросила крылатые ракеты на научно-исследовательский центр в Дамаске, хранилище химического оружия возле Хомса и командный пост, который находится рядом.

 

Министр обороны США Джеймс Меттис в спецобращении заверил, что удары наносили точечно, чтобы избежать потерь среди гражданского населения. Авиаудары по Сирии поддержало НАТО. А генсек ООН Антониу Гутерриш призвал действовать в соответствии со статутом ООН.

 

Сложившуюся ситуацию проанализировал политолог Вячеслав Потапенко в эфире радиостанции Голос Столицы.


Скажіть, будь ласка, такий крок США і союзників був єдино можливий за нинішніх обставин?

 

— Так, ситуація нагніталася, було засідання Ради безпеки Об'єднаних націй, Росія заветувала цю ситуацію. Далі треба було думати, Трамп спочатку об'явив, що він буде обстрілювати, потім сказав, що буде вести переговори з Росією. Всі чекали 48 годин, 48 годин пройшло, і я так розумію, що просто нічого не зробити вже було неможливо, і був вибраний такий варіант. З одного боку, ніби це й був удар, з іншого боку, більше ста ракет, кожна з яких коштує там по декількасот тисяч доларів, три людини поранено, дослідницькі центри зруйновані, але, з іншого боку, Сирія ж заявляла і Сполучені штати казали 5 років назад, що вже вони ліквідували хімічну зброю, тепер вони ніби її виробляють. Якщо вони виробляють, то три охоронці якось для таких надсекретних об'єктів малувато. Росіяни кажуть, що вони, сирійці збивали Тамагавки, називають там 16 ракет, тобто це десь 10-15%. Тобто як і повинно бути під час війни, сторони дають абсолютно протилежну інформацію. По факту це продовження багатостороннього конфлікту на території Сирії, тобто звичайно ніякої Сирії давно вже не існує по великому рахунку, там є різні сили. Це фактично один з майданчиків для протистояння — це Сирія і цей фронт. Росія заявила, що вони будуть на це відповідати, хоча вони сказали, що вони нікого не збивали і по американцям не стріляли, попри дуже войовничі заяви. Що реально відбулося, якщо говорити, ми все-таки зараз така досить локальна, регіональна держава, і хоча ми залежимо від глобальних процесів, що вперше відбулося, росіяни вперше злякалися. Оці 48 годин перед обстрілом були елементи такої легкої паніки, і не тільки на ринках, не тільки впав рубль, але і просто в побуті, в соціальних мережах, у виступах. 

Сирия
США с союзниками ударили по Сирии

 

Нагніталася істерія насправді?

 

— Вона не просто нагніталася, а там почалася така реакція типу «а нас за що? те, що ми воюємо по всьому світу, то ми ж велич піднімаємо, а нас за що можуть наказати?». І тобто це вперше, з 2014 року так точно, а може і з 1941 року, вперше якось до мешканців Москви дійшло, що їх теж може якось це стосуватися. Тому що Росія і Москва це теж трохи різні речі. Я думаю, що для нас це найважливіше, що мешканці російської столиці і інші росіяни вперше подумали про те, що ця війна може їх теж зачепити особисто. Оце, такі висновки саме для нас.


А для нашої держави, що означають ці авіаудари?

 

— Напряму нічого. Так я думаю, що і для Сирії вони нічого — це просто один з елементів нагнітання, розкручування багатосторонніх бойових дій. Ми ж пам'ятаємо, що американці колись говорили, що вони вже там воювати не будуть, і Путін вивів рік тому назад війська, тепер у них там якась зона відповідальності, які вони захищають. Тобто ситуація в Сирії дуже далека від закінчення, я так розумію, що ця зона нестабільності буде розширюватись, тобто ми ж бачимо, що там Ірак, Сирія, зараз туди вже долучилися Туреччина, воно якось з Ліваном, будемо дивитися, що буде з Іраном відбуватися. Тобто, на жаль, цей конфлікт не тільки далекий від завершення, він навпаки розгортається-розгортається-розгортається. Скоріше це була така гра нервів між особисто Путіним і особисто Трампом. І тут теж дуже таке цікаве спостереження, ми всі дуже зараз багато говоримо про толерантність, політкоректність, гендерну рівність і там всякі такі необхідні якості для управління державою, а практика показує, що як і пару тисяч років назад, супротивники дивляться очі в очі, і хто кого як переможе психологічно.

 

В кого першого здадуть нерви?

 

— І це все залишається, і ці всі якості залишаються дуже важливими для управління і для лідерства, і це теж такий цікавий урок з цих подій, які ми спостерігаємо.

 

Організація із заборони хімічної зброї від сьогодні мала б розпочати роботи в сирійському місті Дума. Чи розпочнуться вони після авіаударів і коли чекати результату?

 

— От дивіться. У нас збили літак. Пам'ятаєте, на території України збили літак в липні 2014 року. Пройшло скільки? Майже 4 роки. Офіційних, остаточних заключень нема. То тут маємо розуміти, що та сама ситуація буде із хімічною зброєю. Це будуть роки, це будуть комісії, це будуть попередні заключення, перепопередні і так далі. Тобто на сьогодні життя організовано таким чином, що якісь розслідування і фактаж існують своїм життям, а політичні рішення приймаються на підставі інших мотивів. 

Дональд Трамп
Филипчук: нагнетание вокруг Сирии — игра Трампа для американских телезрителей

 

На сторону Сполучених штатів стали Великобританія і Франція, вони брали участь в операції, принаймні про це офіційно заявляється. Експерти говорять, що можливе приєднання до них Катару і Об'єднаних Арабських Еміратів. Наприклад, чию сторону прийме Китай, і що скажете щодо позиції Туреччини і Ізраїлю?

 

— Туреччина і Ізраїль давно активно воюють на території Сирії, бомблять, обстрілюють ракетами, вони підтримують різні угрупування на їх території, у них там своя війна. Що стосується Німеччини — вона відмовилась від участі в цій операції. Італія загалом підтримала, наприклад, але на практиці відмовилась від участі, надавши там якісь логістичні можливості типу аеропортів і так далі. Тобто можна говорити про те, що Англія, Франція і Сполучені штати тримаються до купи. Говорити про те, що це операція НАТО як така, я б не став.

 

Хоча офіційно НАТО підтримує цю операцію.

 

— Офіційно керівництво НАТО підтримує звичайно. От і тому, що буде робити Китай, він буде спостерігати, як він завжди і спостерігав. У Китаю зараз така позиція, в нього пішло якісне зростання сил все більше, вони формують зони впливу, створюють військові бази, вони заходять, інвестують дуже багато країн, отримують політичний вплив, постачають зброю, готують фахівців, навчають військових, тобто роль Китаю по всьому світі, особливо в Африці, збільшується. Але поки що Китай не демонструє свою готовність до таких відкритих бойових дій, як це було там в 1970-х роках, коли вони активно воювали на території Лаоса, Камбоджі, В'єтнаму і так далі. Тобто чим більше в нього стало потуги і можливостей м'якою силою, грошима вирішувати питання, вони перейшли до цього і відмовилися від таких агресивних військових дій. До речі, Росія це ж теж робить не від гарного життя. Просто, якщо б в них були гроші, якщо б в них були якісь там ідеологічні і культурні переваги, вони б м'якою силою могли б спокійно займати ці позиції. Оскільки вони далеко не найпершому місці, вони використовують зброю, як країни більш бідні, і це їм простіше робити, але практика показує, що це відносно ефективно, принаймні вони впливають, вони змінюють розклади гри.

 

Ранее директор Центра исследований международных отношений Николай Капитоненко заявил, что конфликт в Сирии США доведут до максимальной границы эскалации.

 

А эксперт-международник Анна Шелест отметила, что обострение в Сирии вынудит РФ уступить в вопросе миротворцев на Донбассе.

 

Полное интервью смотрите здесь: 

Политолог Вячеслав Потапенко. Интервью
Политолог Вячеслав Потапенко. Интервью