Радиостанция Голос Столицы

 

Бывший генеральный секретарь НАТО Андерс Фог Расмуссен, который теперь является советником президента Петра Порошенко, составил отчет о Миротворческой миссии на востоке Украины.

 

В нем говорится о том, что 20 тысяч миротворцев и четыре тысячи полицейских из стран, которые не являются членами НАТО, достаточно для того, чтобы навести порядок в регионе и провести там местные выборы. При этом, в числе стран, которые могут предоставить контингент, должны быть такие как Беларусь, чтобы вызвать доверие у России.

 

Подробнее о возможной миссии и могут ли войти в нее миротворцы от РФ и Беларуси в эфире радиостанции Голос Столицы рассказала член правления совета внешней политики «Украинский призма» Анна Шелест.

 

Якщо вже кажуть про можливу кількість миротворців у місії на Донбасі, чи є тоді розуміння щодо мандату цієї місії, повноважень?

 

— Про подібну кількість говорили ще у вересні минулого року, і вона базується на приблизних розрахунках стандартних місій ООН з урахуванням інтенсивності поточного конфлікту, тих завдань, які там є, і, звичайно, території. Поки що доповідь не опублікована, тобто, ми ще не бачили повної доповіді, вона буде лише наприкінці тижня. Є лише окремі цитати звідти. Тому ми не знаємо, який мандат автори цієї доповіді передбачають. Але теоретично, беручи до уваги, хто автори, ми розуміємо, що це більше українська позиція, якщо можна так сказати. Відповідно, ми говоримо про всю територію і не лише про захист місії ОБСЄ, на чому наполягає РФ, а про повноцінну місію ООН, яка могла б там займатися цілим переліком завдань. Тобто, йдеться про мандат, куди могло би входити і патрулювання, і роззброєння, і спостереження за припиненням вогню, і, можливо, певна реконструкція критичної інфраструктури на місцях та розмінування. Тобто, це завдання, на яких під час усіх переговорів наполягає Україна.

Михаил Погребинский
Для завершения конфликта на Донбассе важно введение миротворцев ООН — Погребинский

 

20 тисяч миротворців — це чверть від тієї кількості, яка на сьогодні є в усіх миротворчих місіях по всьому світу. Чи можемо ми розраховувати, що знайдеться фінансування і достатня кількість країн, які готові відправити своїх військових до України?

 

— Тут декілька нюансів. Перше — на сьогодні, станом на 1 лютого, було 100 тисяч миротворців по всьому світу. Причому, найбільша місія — це приблизно 19 тисяч миротворців в Африці. А найменша — це приблизно 100 осіб, причому в даному випадку ми говоримо і про цивільний персонал, військових та поліцейських, тому що зазвичай ООН калькулює загальну кількість. Але сучасні місії перестали бути суто військовою справою. Тому на сьогодні ніхто так вже не калькулює і не розуміє завдання місії, які є. Якщо ми подивимося на склад кожної місії, в нас завжди є ще цивільний компонент, і дуже часто в нас є ще і поліцейський компонент, тому що завдання сучасних місій серйозно трансформувалися, і від цивільного і поліцейського компоненту залежить не менше, ніж безпосередньо від військових. Наприклад, те ж патрулювання дуже часто роблять саме поліцейські, а не військовослужбовці.

 

А щодо фінансування?

 

— Що стосується бюджету. Бюджет кожного разу приймається 1 липня. Беручи до уваги, що бюджет для миротворчих операцій окремий, тобто, кількість держав можуть додатково до своїх щорічних внесків до бюджету ООН, до загальної діяльності, давати окремі гроші саме на миротворчу діяльність, на операції з підтримки миру по всьому світу. Радбезу потрібно буде щонайменше два місяці в ідеальній ситуації для того, щоб прийняти певне рішення, як раз ми і виходимо на формування цього бюджету миротворчих операцій. Що стосується тих, хто там буде, ви знаєте, це найскладніше питання.

 

З яких причин?

 

— Найскладніше по двом причинам. Перше — теоретично останні роки в ООН є практика, що підписує кожна держава таку спеціальну угоду, кого зі своїх військових вона може швидко надати. Звичайно, перші йдуть у нас такі країни як Китай, Непал, тобто, ті, які достатньо активно беруть участь у миротворчих операціях по всьому світу. По-друге, кожна місія індивідуальна. І кожна країна говорить про те, що в неї є найкраще. У когось це гелікоптерні загони. От, наприклад, Україна зараз була представлена найкраще в Африці якраз гелікоптерними. Свого часу, давайте згадаємо, українці були найкращими по розмінуванню у Південному Лівані. Оце те, у чому ми найкращі. У когось це інші завдання. Відповідно, в кожної країни є така специфікація, ООН і секретаріат про це знає, і він може давати клич. Тобто, є такий мандат, є такі завдання, хто з країн готовий. На сьогодні жодна з країн ЄС не надає більше 800 миротворців, 800 — це найбільше, що в них є зараз. Але це не значить, що вони не займаються миротворчою діяльністю, тому що є ще операції під приводом НАТО, наприклад, де є теж їх миротворці. Відповідно, ці країни можуть просто вирішити, що якщо є українська місія, є такий мандат, у них є спроможності, вони готові надати свій персонал у такій-то чи такій-то кількості. І далі йде затвердження. Звичайно, що тут про саму РФ мова не йде. Рішення, які країни будуть брати участь — це рішення суто секретаріату. Ми знаємо, що у Нью-Йорку в нас дуже добра команда, яка не дозволить, щоб російський компонент з'явився у цій місії.

спецпредставитель США по Украине Курт Волкер
Волкер: концепция РФ по миротворцам углубит конфликт на Донбассе

 

А ми можемо заблокувати білоруський компонент?

 

— Дивіться. Теоретично — звичайно, це переговорний процес. І білоруси до цього не були активні в миротворчих операціях. Є все ж таки певна традиція країн, які беруть чи не беруть участь, і хто готовий чи не готовий швидко розвернути свої контингенти. Білоруси не брали участь ні в операціях під егідою СНД, ні в операціях під егідою ООН дуже невеликий контингент. Чи захочуть вони зараз, чи будуть вони спроможні зараз надати персонал і в якій кількості? Я не можу уявити, щоб там одразу з'явилися дві-три тисячі білоруських військових. Чому? Це ж не просто сказати, що полковник такий, сержант такий відправляються. Ці люди повинні мати підготовку щодо участі у миротворчих операціях. В Україні, наприклад, діє декілька таких центрів, де спеціально готують миротворців. Це спеціалізовані знання, додаткові до суто військових чи поліцейських знань. Я сумніваюся, що Білорусь буде готова декілька тисяч швидко надати і підготувати відповідним чином.

 

Чи можливо взагалі досягнення на політичному рівні згоди серед ключових учасників переговорного процесу, наприклад, під час Мюнхенської конференції?

 

— І так, і ні. Надії є завжди. Тим більше, що дійсно, в принципі, є анонс того, що нормандська четвірка на рівні міністрів закордонних справ збирається під час Мюнхенської конференції. Подивимося, наскільки це буде успішно чи не успішно, як ми бачили до цього, в принципі, такі принципові питання, серйозні все ж таки вирішувалися на рівні керівників держав, а не на рівні МЗС. З іншого боку, після останньої зустрічі Суркова-Волкера в Дубаї були певні заяви, хоча і дуже туманні, про те, що починають знаходити певні компроміси щодо миротворчої місії. Однак, я б не була, мабуть, дуже оптимістичною, хоча і хочеться, через те, що давайте згадаємо, в нас вже було, коли РФ сказала: ладно, нехай будуть миротворці на всій території, і рівно через тиждень сказала: ні, і повернулася до своєї ідеї у першопочатковому вигляді. Тобто, на жаль, ми маємо в даному випадку ситуацію з такою стороною конфлікту, яка дуже непередбачувана саме щодо того, щоб виконувати свої обіцянки.

 

Автори доповіді кажуть, що після введення місії на Донбас, знадобиться від року до двох, щоб виконати політичні пункти мінських домовленостей. Наскільки це реалістичні оцінки?

 

— Давайте говорити так, що, в принципі, ми не будемо говорити про вибори, поки не буде безпекова ситуація. Тобто, щонайменше півроку знадобиться. Знову ж таки, ми кажемо про ідеальну ситуацію. Для того, щоб припинення вогню якось зафіксувати і гарантувати, що воно є. Після цього на підготовку виборів на постконфліктних територіях — це одне з завдань миротворчих місій у багатьох країнах: на Балканах, у тій же Африці — щонайменше півроку іде на підготовку до виборів. Після цього самі вибори, і ще щонайменше півроку на те, щоб ті нові інституції, якщо вони з'являються після виборів, якимось чином почали нормально функціонувати. А лише після цього, мабуть, ми зможемо говорити про контроль за російсько-українським кордоном. От якщо виходити з цієї ідеальної картинки дуже грубих розрахунків, то ми як раз виходимо на 1,5-2 роки.

 

К слову, военный эксперт, полковник запаса Олег Жданов считает, что причин для введения миротворцев на Донбасс у ООН фактически нет.

 

А вот политолог Кирилл Молчанов полагает, что идея миротворцев на Донбассе способна объединить и украинский политикум, и украинское общество, считает. Также он отметил, что переговоры по миротворческой миссии на Донбассе затянутся на весь 2018 год.

Бортник
© Фото: РИА Новости
Россия рассматривает миротворцев на Донбассе лишь как охрану ОБСЕ — Бортник