Катарская медиакомпания Al Jazeera обнародовала документ, содержащий решение Краматорского районного суда, по которому весной прошлого года было конфисковано 1,5 миллиарда долларов, которые по утверждению Генпрокуратуры принадлежали бывшему президенту Украины Виктору Януковичу и его окружению. В ГПУ пока не опровергают и не подтверждают подлинность опубликованного документа, ссылаясь на необходимость проведения специальной экспертизы.

 

В среду, 10 января, наблюдательный совет ПриватБанка назначил гражданина Чехии Петра Крумханзля председателем правления и обратился в Национальный банк за одобрением его кандидатуры.

 

Эти и другие главные события четверга, 11 января, проанализировал в эфире радиостанции Голос Столицы политолог Валентин Войтков.

 

ПРО «ГРОШІ ЯНУКОВИЧА»

 

Медіа-холдниг Al Jazeera оприлюднив вирок Краматорського районного суду щодо спецконфіскації так званих 1,5 млрд доларів коштів Януковича. ГПУ не може ані підтвердити, ані спростувати оригінальність тих 95 сторінок тексту вироку, який оприлюднив катарський телеканал, мовляв, документ не містить ані підписів, ані печаток. Заступник генпрокурора Євген Єнін пообіцяв, що певні компетентні органи перевірятимуть цей документ на справжність і потім вже скажуть щось з цього приводу.

 

Варто відзначити, що для катарського телеканалу українські корупційні скандали не найцікавіша тема.

 

— Мабуть. Хоча насправді Al Jazeera не вперше робить такі публікації. Насправді була нещодавно ще одна публікація, яка має певне відношення до цієї справи. Тобто насправді я думаю, якщо розібратися в цій ситуації, то потрібно перш за все зрозуміти, кому це було вигідно. Очевидно, що не випадково саме Al Jazeera, очевидно, що це злив інформації. Питання: кому це було вигідно? І хто став джерелом цієї інформації? Поки що все виглядає таким чином, що найбільш постраждалою стороною в цьому скандалі є ГПУ та Юрій Луценко. Загалом сам Юрій Луценко поки що абсорбує останнім часом дуже багато негативу, і може скластися таким чином, що найближчим часом ця маса негативу може перевалити за критичну позначку.

 

На вашу думку, чому це шкодить саме Луценку? 

 

— Власне, ГПУ була тим органом, який засекретив цей рішення. Вони були основним провайдером. Тобто Юрій Луценко це намагався подати як власну безумовну, беззаперечну перемогу. ГПУ розслідувала цілу низку злочинів, і відповідно ось вам логічне завершення, 1,5 млрд доларів отримали в бюджет, будь ласка, платники податків, отримайте результат. Тобто ГПУ працює, Юрій Луценко сказав — зробив. Не словом, а ділом, як то кажуть. Тому очевидно, дотично цей скандал вдарив по Гонтаревій і всім іншим людям, дотичним до інвестиційної компанії, яка була, власне, агентом у викупі облігацій внутрішньої державної позики за ці кошти, які були виведені начебто оточенням Януковича. І дотично, звісно, постраждав сам Петро Порошенко і ті, хто намагався подати це рішення як безумовну перемогу за останній час. Відповідно, ця публікація, власне, привідкриває певну завісу, і ми бачимо, що, можливо, вся ця справа, як то кажуть в народі, була шита білими нитками. Це перше.

 

А друга складова — це те, що, можливо, певні, в тому числі інвестиційні компанії, які мають відношення до чинної влади, теж були причетні до різних фінансових оборудок. І третє — це те, що, можливо, враховуючи процесуальні порушення, в майбутньому всі ці рішення будуть оскаржені в міжнародних судових інстанціях. І чи не доведеться нам відповідно платити по рахунках. Тобто це, якщо говорити про фінансову частину.

 

Репутаційно, ми бачимо, що поки що ці докази не виглядають надто переконливими. Тобто ГПУ що повідомила? Що ми не можемо ні спростувати, ні підтвердити, але вони намагалися кинути тінь, вказавши на те, що відсутні будь-які певні ознаки того, що це є офіційне рішення. Тобто ГПУ, я думаю, поки що намагається зробити хорошу міну при поганій грі. І, можливо, вичекати певний час, сподіваючись на те, що цей скандал буде спущено по гальмах. І відповідно, уже через декілька днів, буквально за тиждень не буде особливої уваги і інтересу до цієї теми. Хоча, я думаю, що так чи інакше, враховуючи початок нового політичного сезону і передвиборчі перегони, які в нас очікуються, я думаю, що ця тема буде неодноразово підійматися. 

Бортник: публикация решения суда по «деньгам Януковича» — часть атаки Запада

 

Одна із інформаційних політичних бомб, ледь не найголовніших цього документу — те, що і офшорні, і фіктивні компанії відмивали кошти купівлею валютних облігацій державної позики України, а проводили цю купівлю за допомогою фінансової компанії ICU. Засновниця її — це досі не звільнена з посади очільниця НБУ Валерія Гонтарєва, яку неодноразово називали людиною президента. Саме ця компанія свого часу супроводжувала процес передачі «Roshen» до сліпого трасту. Ми можемо припустити, що саме ця інформація є безпосередньою метою оприлюднення цього документу і масштабною атакою на Петра Порошенка?

 

— Чи могла бути ICU однією із цілей інформаційної компанії — безумовно, могла бути. Але чи була головною ціллю, чесно кажучи, не впевнений в цьому. Тому що поки що про Гонтареву і ICU згадують, але згідно з позиції самої ICU, вони роблять акцент на тому, що вони були агентом і вся ця операція перевірялась через державний фінансовий моніторинг. Тобто не було якихось певних сумнівів чи принаймні задокументованих легальних підстав для того, щоб не бути агентом у цій фінансовій транзакції і операції. Але, пам'ятаючи ці всі попередні історії з ICU, з облігаціями і т.д., я думаю, що цей факт, безумовно, стане предметом інших інформаційних кампаній і це, безумовно, згадуватимуть під час передвиборчих перегонів. Дуже важко буде відхреститись. І, наскільки я розумію з коментарів експертів, юристів, що, відповідно, можливі умови, за яких посадові особи ICU можуть бути притягнуті до відповідальності в рамках цієї ж самої кримінальної справи, якщо буде доведено, що вони не могли не знати, що ці кошти сумнівні і можуть стати як співучасниками цього злочину. Тоді на світ божий можуть дістатись набагато менш приглядні факти. Безумовно, це може стати одним із компроматів у майбутній війні компроматів.

 

Щодо засекречення вироку Краматорського райсуду — це викликало обурення і сумніви в законності і легітимності. Сьогодні нарешті в ГПУ спромоглись пояснити, навіщо вони це зробили. Кажуть, через слідчі дії проти компаній, які задіяні тут і в інших справах, а також через необхідність захисту учасників процесу, мовляв, замовити вбивство свідка — це всього у нас декілька десятків тисяч доларів і що це нічого проти півтора мільярда, що поставлені на кон. Вас таке пояснення влаштовує?

 

— Мене, чесно кажучи, таке пояснення не влаштовує. Можливо, воно влаштовувало б, якби було відразу після винесення цього вироку, але поки що все це виглядає як спроба наздогнати потяг, який вже давно пішов. Тобто є витік інформації, є величезний резонанс, є різні обговорення, спекуляції, не спекуляції, але так чи інакше сьогодні ГПУ намагається обґрунтувати рішення, прикриваючись захистом певних свідків чи тих, у відношенні кого були винесені умовні покарання. Але ця історія з НАБУ, а вони досить розлого пояснювали, чому вони прийшли в Ощадбанк і чому намагались провести виїмку, свідчить про те, що, дійсно, ці півтора мільярди складались з різних шматочків по різним кримінальним справам. А це все підвели під одну людину, спеціально винесли вирок лише для того, щоб мати підґрунтя для цієї спецконфіскації. Вони наводять певні обґрунтовані підозри.

 

У нас же є певна відповідальність за оприлюднення секретної інформації. Al Jazeera не притягнуть до відповідальності, але чи намагатиметься ГПУ знайти тих, хто злив цей документ?

 

— Це не в їх інтересах, тому що якщо вони почнуть розслідувати справу щодо витоку інформації, таким чином вони визнають достовірність цих документів. Тому, я думаю, поки що стратегія ГПУ та інших причетних органів влади полягатиме у тому, щоб породити сумніви в легітимності, у достовірності цього документу і намагатись спустити це на гальма.

 

Може, їм варто показати оригінал цього документу?

 

— Сьогодні інформаційне поле настільки фрагментоване, настільки там дуже багато різних подій. Я ще пам'ятаю рік тому обговорювали так звані плівки Онищенка. Хтось сьогодні про них згадує, хоча тоді це виглядало як мегаінформаційна бомба, опальний олігарх записував президента в кабінеті начебто, а сьогодні про це ніхто не згадує. Тому, я думаю, що ГПУ сподіватиметься, що за місяць будуть інші події, які відвертатимуть увагу і про цей вирок мало хто згадуватиме.

 

Transparency International вимагає оприлюднити цей вирок, а антикорупіонери також заявили про необхідність додаткового вивчення і оцінки ролі саме компанії ICU. Нам варто очікувати хоча б імітацію розслідування?

 

— З боку кого? ГПУ? Тобто вона буде розслідувати те, що, можливо, було у її відомстві і з боку її слідчих? Навряд чи. Я можу навести ще один приклад. Був скандал з офшорами, Панама і т.п. В профільному комітеті проводились спеціальні засіданні і готували так зване офшорне законодавство. І що в результаті? 

Татьяна Шевчук
Почему ГПУ скрывает данные о «деньгах Януковича». Интервью с Татьяной Шевчук

 

ПРО НОВОГО ОЧІЛЬНИКА ПРИВАТБАНКУ

 

Новим головою правління ПриватБанку був призначений громадянин Чехії Петр Крумханзль. І тепер Наглядова рада фінустанови чекає схвалення цієї кандидатури від НБУ. В нас черговий варяг, навіщо?

 

— Черговий варяг. Можливо, це пов'язано із самою структурою — приватним державним ПриватБанком. Минув рік з моменту того, як ПриватБанк став державним. Але ми побачили, що, власне, є дуже багато запитань, пов'язаних із попередніми власниками. Тобто є і підозри, що напередодні того, як ПриватБанк став державним, були виведені величезні суми коштів. І поки що все виглядає таким чином, що їх буде дуже важко повернути. Відповідно одержавлення ПриватБанку проводилося фактично коштом платників податків. Була отримана у вигляді ПриватБанку розгалужена філіальна структура, великий банк, але там на рахунках все було дуже погано. Тобто за кошти державного бюджету, кошти платників податків цей банк став державним. Був спочатку антикризовий менеджер, Олександр Шлапак, але, судячи з усього, він не зовсім розділяв підходи НБУ, Мінфіну, і, можливо, в нього не було певних інструментів для того, щоб все-таки всю цю історію спрямувати у відповідне русло. І він пішов у відставку. Дуже довго шукали наступника. І я думаю, в решті решт зупинилися на цій кандидатурі. Чому? Тому що, можливо, до іноземця у нас апріорі у журналістів, у експертного середовища краще ставлення.

 

Ми наймаємо людину, яка буде керувати найбільшим українським банком для того, щоб він журналістам подобався?

 

— Я думаю, що, можливо, це пов'язано із тим, що апріорі до дій іноземця буде трохи більше довіри. І, можливо, цей іноземець, ті, хто стоїть за цим призначенням, розраховують на начебто його професійні, управлінські якості, з одного боку. А з іншого боку — на те, що, можливо, він буде не сильно вникати у всю цю історію, пов'язану із спадком ПриватБанку, з тим, що було до нього. І буде або людиною, яка дуже довго вникатиме у всю цю ситуацію з поверненням проблемних активів ПриватБанку, а тим часом питання будуть вирішуватися тими людьми, які дійсно схвалюють рішення.

 

Сподіваюся, що нам як громадськості, щось розкажуть?

 

— Хотілося б почути, яка стратегія у новопризначеного, я сподіваюся, буде ухвалене відповідне рішення, голови правління банку. І відповідно, хоча б ця стратегія стала публічною, була оприлюднена. Тому що це все-таки державний банк і це кошти платників податків. Тому що знову ж таки, повертаючись до попередніх призначень варягів на посади в державних підприємствах, ми побачили, що не обґрунтовано була висока довіра, видавали певні аванси. Тобто вважалося, що достатньо лише призначити іноземця, так ми думаємо, людину, яка начебто незаангажована. Чому, власне, призначають варягів в українській системі? Тому що людина поза українською системою, в тому числі поза українською корупцією, не пов'язана з людьми, які були при владі, які є при владі, і може проводити начебто незалежну політику, вона дбає про власну репутацію.

 

Як практика показала українські хабарники вчать і тих польських менеджерів.

 

— Українське токсичне корупційне середовище дуже швидко перемелює цю людину, тобто вона дуже швидко стає частиною цієї корупції. І дійсно потім людина зібрала свій чемодан, поїхала до себе додому, кошти від доволі пристойного контракту поклала собі на рахунок в банк, а ми шукаємо вітру в полі. Тобто а з кого спитати? Ні з кого запитати.

 

Одне з головних завдань, що стоятиме перед очільником ПриватБанку, це розібратися із попередніми власниками?

 

— Так, але ж ми розуміємо, що насправді ці рішення навряд чи можуть ухвалюватися на рівні глави правління державного банку приватного. Тому що, судячи з усього, ми розуміємо, що була певна угода між акціонерами банку і вищим політичним керівництвом, можливо, не всі пункти цієї угоди були дотримані, не зрозуміло, чому, як і за яких обставин, але так чи інакше колишні акціонери не налаштовані на мирову угоду. Більше того, вони займають досить агресивну стратегію і вони навіть хочуть судитися з Україною. І відповідно доводити, що те рішення, яке ухвалювалося в грудні 2016 року, було неправомірним і саме одержавлення приватного банку було нелегітимним. 

Хабарництво в системі ДФС носить системний характер - Вакаров
© Фото: facebook.com/vasylvd
Вакаров: национализация ПриватБанка — величайшая коррупционная афера

 

ПРО КРИТИКУ КИЄВА ЄВРОСПІЛЬНОТОЮ

 

В євроспільноті стурбовані деякими подіями в сфері боротьби з корупцією в Україні. Заявив про це голова представництва ЄС в Україні, але він не конкретизував, що саме викликає тривогу. Але тривожним є те, що він прив'язав це питання до безвізу України. Це не просто натяк, це неприкрите попередження: припиніть пресувати антикорупційників, саджайте хабарників.

 

— Можна говорити про те, що стурбованість наших західних партнерів переросла вже в крайню стурбованість. Про безвізовий режим вперше почали говорити на рівні дипломатичних заяв наприкінці минулого року після того, як, очевидно, руками деяких депутатів намагались зробити залежним НАБУ. Тоді стало очевидно, що це послідовна стратегія Адміністрації президента і для того, щоб, умовно кажучи, дати по рукам українській владі, і сказати «зась», був використаний цей аргумент. Ми розуміємо, що кредити МВФ, макрофінансова допомога від Єврокомісії та інші фінансові гачки або інструменти уже не діють, тобто поки що українська влада не є настільки чутливою до цієї теми, до питання фінансової допомоги, а ось до питання надання безвізового режиму, очевидно, що так.

 

Чому? Тому що одне із таких видимих, очевидних, навіть не переваг чинної української влади, зокрема, Петра Порошенка — це безвізовий режим. Це подія номер один минулого року. Безумовно, ця тема буде однією із ключових у його президентській виборчій кампанії. І тому якщо постануть сумніви, а, більше того, будуть спроби чи, не дай боже, позбавлять Україну безвізового режиму, очевидно, що у той самий момент будь-які шанси на переобрання розтануть, як дим, і тому Адміністрація президента чутлива до безвізового режиму, це розуміють західні дипломати. Формально вони абсолютно праві, тому що ми, дійсно, маємо відповідати цим критеріям і, я думаю, що вони, безумовно, були неприємно вражені, коли вони побачили, що українська влада вчергове намагається обіграти, дати обіцянки, отримати під ці обіцянки певні рішення, потім про ці обіцянки забути. Ми бачимо, що рано чи пізно все закінчується. Ця гра теж подвійна, вона теж має властивість, я думаю, що закінчиться і західні дипломати і останні публікації у західній пресі, різкі заяви, якщо разом акумулювати їх, вони містять один месседж від Заходу українській владі — або ви виконуєте власні зобов'язання, те, що зафіксовано на паперах і припиняєте це шулерство, тобто коли ви на публіці говорите, що ви за антикорупційний суд, я його дуже швидко внесу в ВР, а тим часом депутатами, залежними від вас, намагаєтесь або прикритись певними процедурами у ВР, намагаєтесь торпедувати цей процес. Це все зрозуміло дипломатам і вони намагаються дати по рукам і сказати: «або ми граємо в одні правила, ви виконуєте взяті на себе зобов'язання, або ми припиняємо цю гру і просто забираємо безвізовий режим спільно з іншим — фінансовою допомогою і т.д».

 

ПРО БОРОТЬБУ З КОРУПЦІЄЮ

 

Темпами боротьби з корупцією вкрай незадоволені і самі українці. Абсолютна більшість вважає цю боротьбу неуспішною. Такі дані соцопитування, яке проводив фонд «Демократичні ініціативи» і служба центру Разумкова. Понад 46% респондентів вважає, що в Україні провальна боротьба з корупцією, 33,5% — переважно неуспішна, але є трошки успіхи і тільки 2,5% вважають, що боротьба є успішною.

 

Про що свідчить ця соціологія, наскільки вона загрозлива і до чого вона може призвести?

 

— Вона свідчить насправді про те, що народ не обдуриш. Очевидно, що коли немає реального жодного обвинувального серйозного вироку щодо високопосадовців, то мало хто може сказати, що у нас боротьба з корупцією є успішною. І ми це бачимо у результатах соціологічних опитувань. Ми бачимо, що коли говорили, хто бореться з корупцією, які органи державної влади, то там прокуратура, поліція, президент, ВР — це 2-5%.

 

Ранее политолог Руслан Бортник заявил, что публикация решения суда по «деньгам Януковича» направлена против Порошенко.

 

Кроме того, адвокат Ростислав Кравец отметил, что конфискация 1,5 млрд долларов Януковича — схема ГПУ по отмыванию денег

Итоги дня с Валентином Войтковым: что грозит Луценко и угроза срыва безвиза с ЕС
Итоги дня с Валентином Войтковым: что грозит Луценко и угроза срыва безвиза с ЕС