В Украине 16 ноября выбрали главу Госбюро расследований. Им стал юрист и бывший сотрудник ГПУ Роман Труба. За него единогласно проголосовали все девять членов конкурсной комиссии. Всего в финал конкурса вышли 19 кандидатов. Одним из фаворитов до последнего времени называли главного военного прокурора Анатолия Матиоса, но в результате он набрал всего два голоса.

 

В комиссии также заявляли, что на полноценный запуск работы ГБР нужно полгода. А эксперты говорят, что уже через считанные дни в Украине может наступить коллапс с расследованием преступлений, поскольку с 20 ноября следственная функция от Генпрокуратуры должна была перейти к Госбюро расследований.

 

НАБУ открыло производство по факту возможного незаконного обогащения генпрокурора Юрия Луценко. Этот факт СМИ подтвердила пресс-секретарь НАБУ Светлана Олифира. 

 

Между тем в Генпрокуратуре возбудили уголовное производство против самого директора НАБУ Артема Сытника. Его подозревают в незаконном разглашении данных следствия.

 

Также на этой неделе руководитель департамента финансового контроля НАПК Анна Саламатина обвинила главу НАПК Наталью Корчак в фальсификации проверок электронных деклараций.

 

13 ноября в Белграде состоялась третья по счету встреча спецпредставителя США Курта Волкера и помощника президента России Владислава Суркова, в ходе которой обсуждались усилия по прекращению войны в Донбассе. Как указывается в специальном заявлении для прессы по итогам переговоров, несмотря на то, что США и РФ имеют разные концепции относительно путей достижения мира, совместная работа в этом направлении будет продолжаться.

 

Главные темы недели в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировали политический консультант Петр Охотин, эксперт общественной организации «Слово и дело» Александр Москалюк и политолог-международник, эксперт Украинского института анализа и менеджмента политики Владимир Воля.

 

Керівник департаменту фінансового контролю НАЗК Анна Саламатіна звинуватила голову НАЗК Наталю Корчак у фальсифікації перевірок електронних декларацій. Багато заяв звучало, була відповідна реакція, потім НАБУ була реакція. Як ви ставитеся до того, що відбулося в НАЗК, в НАБУ, і до таких заяв людей, які дійсно працювали в цих антикорупційних органах?

 

Охотин: У даному випадку ми спостерігаємо такий обмін ударами, і дуже цікавою є реакція президента України. Петро Олексійович якби стоїть над цією схваткою і, швидше за все, скаже своє слово вже у фіналі. В той же час, результати цих інформаційних кампаній вже є. І перший із цих результатів, це голосування за голову ДБР, де також фігурував Олексій Горащенков, але бачимо, що він програв. Можливо якраз через ту інформацію, яка озвучила пані Саламатіна, хоча суд ще нічого зовсім не довів.

В ходе децентрализации политики на местах разворовали полмиллиарда грн — Таран
© Фото: uacrisis.org
Скандал вокруг НАПК: все самое интересное впереди — Таран

Конфлікт інтересів, який НАЗК закидала Ситнику, конфлікт інтересів у тій самій організації, в якій і працює, департамент якої очолював Роман Труба. Тобто тут таке все пов'язане і все переплетено…

 

Москалюк: Конфлікт інтересів в умовах, коли створюється велика кількість органів, органи, які між собою фактично перебувають в конкуренції, він є неминучим. Тому що всі ці особи, які очолюють нові органи, вони ж теж беруться не звідкись. Люди, які працювали в органах, в інших органах. Тому об'єктивно виникає питання, пов'язане з конфліктом інтересів. Знаєте, мені тут здається глобальна така проблема, як в тому анекдоті: що не будуть, а виходить КПРС. Коли створювалися антикорупційні органи, було дві доктрини. Перша доктрина передбачала, що має бути один орган, і він повністю буде єдино займатися всіма питаннями, пов'язаними з корупцією. Логіка була така, що це буде така потужна структура, яка буде самодостатньою і тому буде ефективна. І була друга концепція, яка передбачала, що все ж таки повинно бути кілька органів, для того щоб не було своєрідної узурпації в межах антикорупційних органів. І одні аргументи були достатньо переконливі, і інші були достатньо переконливі, але розумієте, в нашій дійсності, на превеликий жаль, до тих пір, доки не буде усунутий оцей політичний чинник при формуванні самих органів, а він був створений на етапі, коли в законі про НАБУ і законі про запобігання корупції було передбачено механізм створення цих органів на політичних основах. Так от, до тих пір, поки ці політичні основи не будуть все ж таки з цих законів не будуть виведені, ми завжди будемо мати справу з цими ситуаціями.

 

На вашу думку, саме політичні аспекти антикорупційних органів і ДБР новоутвореного?

 

Охотін: Я би не плодив дуже великої конспірології, тому що навіть впливу саме політичної сили, в значенні «політична сила», зазвичай немає. Є інтереси конкретних людей, великих гравців, навіть якщо ми говоримо про «Народний фронт», там можна виділити Яценюка, Турчинова і Авакова, як найбільш сильних гравців, є гравці подрібніше, щось подібне є з НАБУ. Мало того, кейс пані Саламатіної показує на те, що так чи інакше можуть з'являтися інші витоки інформації. Я не виключаю, що вона дійсно залишилася вірною присязі і чесно озвучила, але для цього потрібно отримати факти. Власне, у законі про НАЗК не було прописано фактично інструменту, як голову НАЗК зняти. Вона може піти або, якщо буде дострокове прийняття за її бажанням, і далі Кабміном через призначення або обрання іншої людини, досягнення 65 років, судова справа… Але в цілому просто так зараз політичним рішенням не можна це зробити.

 

НАБУ ще відкрило кримінальне провадження за фактом ймовірного незаконного збагачення генпрокурора Юрія Луценко. А Луценко каже, що зареєстровано справу проти Ситника по факту ймовірного розголошення таємних документів. Про що говорить цей новий виток війни?

 

Москалюк: Мені здається, це насправді позитивно, як не парадоксально. Тому що це свідчення того, що у нас втрачена монополія силових органів, як вона була раніше, і більш того, з'являється аспект публічності. І з часом, я думаю, що це все ж таки призведе до позитивних результатів. Єдиний момент, знаєте, мені хотілося щоб все ж таки була більша системність. Чому? Тому що от зараз всі кажуть про ДБР, про створення ДБР. Але в чому заключається парадокс? Річ в тому, що сама ця структура задумувалася, її створення, ще тоді, коли не було НАБУ. І тут виникає парадокс. Фактично, НАБУ створено, створюється ще ДБР, і буде існувати конкуренція між цими двома структурами, і тепер ми зіткнулися з ситуацією, коли у нас з однієї сторони є ГПУ, яка в конфлікті з НАЗК, НАБУ, є НАБУ, яке теж в конфлікті НАЗК, і додасться, от побачите, ще один орган — ДБР, який теж буде у конфлікті з усіма цими структурами, тому що серед іншого до повноважень ДБР належить питання контролю саме якраз НАБУ.

 

Хто, чим займатиметься: НАБУ готує справи і передає до САП, ДБР готує розслідування і далі справи передає в прокуратуру?

 

Москалюк: З самого початку, коли створювалося ДБР, воно повинно було займатися питанням притягнення до відповідальності, розслідування злочинів саме чиновників. Тобто фактично те, чим займається на сьогоднішній день НАБУ. Потім, коли все ж таки було створено НАБУ і фактично не припинився суспільний резонанс стосовно створення ще і ДБР, частину повноважень по злочинам, які вчиняються саме службовими особами, було передано до ДБР, але в ДБР ще є повноваження розслідувати злочини, які вчиняються працівниками НАБУ. І це розмежування між ними компетенції, воно в повній мірі ще не проведено. Тому що не було з загального початку філософії, коли ми створюємо і ДБР, і НАБУ. Тут ДБР, я би сказав, можливо, в сьогоднішніх умовах, воно, як п'яте колесо.

эксперт группы «Полиция под контролем» Евгений Крапивин
ГБР — Труба? Эксперт рассказал, кто стоит за назначением главы бюро

ГПУ відкрила справу проти очільника НАБУ Ситника. Звернення до ГПУ написала депутат від «Народного фронту» Олена Масоріна. Це спроба відвести підозру від когось? Чому саме вона? Чому саме зараз? Чи може бути помста «Народного фронту»?

 

Охотін: Я думаю, що у пані Масоріної є свої якісь цілі публічні, які вона озвучила, але, звісно, площину потрібно шукати все-таки в бізнес-інтересах і в старих образах. Тут можемо згадати і позицію НАБУ проти Миколи Мартиненка, який має великий вплив і, наскільки відомо, в тих публікаціях, які звучали в ЗМІ, що зараз є бажання віджати готель «Хілтон», який належить Мартиненку, за результатами цих розмов. Тобто почалась традиційна війна компроматів. Дуже цікаво буде дивитись на реакцію ще однієї людини, пов'язаної з «Народним фронтом» — це Анатолій Матіос, уродженець Чернівців, як і лідер «Народного фронту» і пам'ятаємо, що він донедавна вважався ледве не фаворитом боротьби за посаду голови ДБР.

 

Луценко сказав: «Знаю, що в ВР обговорюється законопроект, який може дати ДБР прискорення. Щоб не ця комісія, вже новообрані керівники, як це було у випадку НАБУ і САП, самостійно набирали свій персонал через тести, через конкурси, при потребі через детектор брехні. Це може скоротити створення інституції з року до половини року, можливо, до семи-восьми місяців».

 

Москалюк: Супер, але питання в тому, хто буде проводити ці конкурси, тести і т.д. В умовах, коли немає довіри до самих процедур, в кінцевому підсумку це нічого не дасть, тому що одна з серйозних проблем — те, що основні політичні гравці на рівні своєї свідомості неспроможні самі себе обмежувати у владі. Вони хочуть зберігати вплив і на правоохоронну систему, і на систему антикорупційних органів, і на, мабуть, що судову систему і, мені здається, що тут в них тактичні міркування превалюють над стратегічними, тому що якби була якась така домовленість між основними політичними елітами з приводу того, що ми усуваємось від процесів, пов'язаних з нашим впливом на антикорупційні органи, і це насправді гарантуватиме нам теж певну безпеку. Але жодна з політичних еліт не спроможна піти на цей крок, тому що немає довіри до протилежної сторони. Все рівно навіть, умовно кажучи, домовленість така буде, що ми все ж таки робимо незалежні органи, і це нас убезпечить в тому сенсі, що коли ми не будемо при владі, а будемо в опозиції, ми будемо переконані, що є певні правила гри.

 

Може, історія в тому, що вони сподівались, що ми зробимо незалежні антикорупційні органи, які стали занадто незалежними у їхньому розумінні, що почали відкривати кримінальні провадження проти нардепів, ось і результат, а потім і критика відповідна.

 

Москалюк: Для того щоб, дійсно, ми говорили, що ці органи є незалежними, треба усунути політичний варіант утворення цих органів. У нас він все рівно політичний, давайте візьмемо, щоб було зрозуміло. Давайте, щоб було зрозуміло — конкурсна комісія в ДБР. Три особи — призначає президент, три особи — призначає Кабмін, три особи — призначає ВР.

 

Верховна Рада працювала два тижні. Що ви для себе можете виокремити з роботи нардепів?

 

Охотін: Я спостерігав, що відбувалось у ВР і, в принципі, трошки здивований тим, що гострі питання, зокрема, про бюджет, відкладаються далі, і те, що майже година пішла на дискусії на 25 грудня — це теж наштовхнуло мене на думку про те, що всю ВР, в тому числі, пана Парубія, потрібно віддати на курси про проектному менеджменту, де їх навчать, що є дедлайни, що є пріоритети, і потрібно призначати відповідальних, тому що в тих умовах і при тих ресурсах, що є в країні таке виставлення пріоритетів є неможливим.

 

Держбюджет ухвалили, не надали необхідної кількості голосів, аби відкликати депутатський законопроект про антикорупційний суд, тут і про святкові дні ми говоримо. Що для вас є показовим?

 

Москалюк: На превеликий жаль, нинішня законотворча діяльність ВР носить і достатньо хаотичний характер. Я вже давно відстоюю ідею, що коли особа хоче стати депутатом, вона хоча б якісь елементарні тести повинна здавати на знання якогось законодавства, будучи кандидатом, тому що потім з'являються законопроекти, які складно зрозуміти. Насправді всі кажуть про створення антикорупційного суду, всі починають хаяти президента, що він сказав, що цей законопроект є поганим, давайте створювати комісію, але попри те, що в ряді випадків президент в процесі сам порушив Конституцію, тому що не підписує в ті терміни, в які це передбачено законом, але до самих депутатів теж питання. Якщо є явні невідповідності цих проектів до Конституції, інших законів, нардепи вже повинні якимось чином реагувати на зауваження, в тому числі, головного науково-експертного управління, на зауваження, в тому числі, Венеціанської комісії, яка говорить, що якщо ви створюєте такий антикорупційний суд, як ви це запропонували в проекті закону, то це означає, що це буде над установа, надструктура, яка дасть змогу здійснити свого роду надмірну концентрацію влади в сфері боротьби з корупцією, що теж є недопустимим, і таких прикладів, відверто кажучи, слабкої законодавчої діяльності достатньо багато: то з'являється законопроект про правничу освіту. У мене виникає питання: якщо є законопроект про правничу освіту, давайте приймемо законопроект про інженерну освіту, про педагогічну освіту і т.д.

Сергей Доротич
Закон «Маски-шоу стоп» может и не вступить в силу — Доротич

Нардепи прийняли закон, який захищає підприємців від тиску силовиків. Як ви прокоментуєте його?

 

Охотін: У даному випадку все одно проблема лишається в тому, що відбулась інфляція законів. У нас є де-юре Конституція, яка прийнята в 1996 році, до речі, нею теж маніпулюють, і є де-факто ряд неписаних правил. Гройсман сказав прикметник «чесний» бізнес. Знову-таки, питання: хто визначає, який бізнес чесний, який нечесний? Тут уже знову піднімається неоригінальне питання ГПУ і прокурорів, суду і суддів, і ми знову упираємось в ті самі граблі, тому що поки немає хоча б одного покараного високопосадовця, то вся система себе визначає захищеною, і навіть якщо в Києві бізнесмени навчаться об'єднуватись в обласних центрах навчаться робити інформаційні кампанії, то що говорити на рівень нижче, де є звичайні люди, які продають товари на базарах, мають свої невеликі ферми. Плюс разом з цими законами ми фактично зачіпаємо питання того, що право на насилля уже вийшло з-під контролю держави, і є питання того, що заявляється паралельна структура — хто більше найме спортсменів чи людей в камуфляжах, той фактично і є правий. Навіть в Києві це вийшло з-під контролю, де активісти між собою б'ються на мітингах під стінами суду чи ще щось.

 

Питання номер один — це повернути довіру до суду, це переосмислити систему законів, і тут я б ще хотів наголосити, що не варто говорити, що всі хочуть антикорупційного суду. Просто є хороша потужна лобістська група, яка лобіює, що цей антикорупційний суд потрібен — це група «Трансперенсі Інтернешнл», і це їх право. Якраз вони продемонстрували, як дуже гарно спрацювати в інформаційному просторі так, щоб навіть ми могли допустити собі сказати, що всі говорять саме так, і це є приклад для інших груп, тому що демократія — це є боротьба, особливо зараз.

 

Віце-прем'єр Угорщини заявив, що етнічні угорці за кордоном мають право на автономію та угорське громадянство. Він підкреслив, що уряд прагне до цього, аби після сотні років репресій від Тріанону люди відчули перевагу бути громадянином Угорщини. Як можна розцінювати такі слова?

 

Воля: Я б звернув увагу на згадування Тріанону. Століття репресій від Тріанону. Справа в тому, що якщо вже так офіційні особи посилаються на події історичної давнини, то я думаю, що ця історія конфіденту перманентного політичного, поки що, між Україною та Угорщиною, це надовго. І не тільки між Угорщиною та Україною, а можливо, і з іншими сусідніми державами. І наступного року буде сто років ратифікації Тріанонського договору. І я думаю, ми бачимо, що угорська влада зараз фактично такий здійснює певний, не в прямому сенсі, реванш, ревізію тих угод, хоча б на рівні автономії. Тому для мене запитання, коли вони скажуть, що на Закарпатті повинна бути автономія угорців.

 

Охотін: Фактично це такий ресантимент, жага показати свою силу. В міжнародних відносинах є такий термін: «імперіалізм бідних країн». У даному випадку ми маємо глобальний контекст, це криза ідеологій, тому що ті ідеології, які були в 20 столітті, зараз фактично не працюють, і люди традиційно починають шукати захист в такому звичайному територіальному націоналізмі, коли зрозуміло, що світ — це людина, яка проживає на певній території. І на це накладається ряд інших питань, по-перше, це історичні карти, де території були. По-друге, це політична карта, якраз переділ, який був після Другої Світової війни, а згодом після «параду незалежностей» в 1991 році, і що тривало далі. І по-третє, звісно, це карта економічних ресурсів. Тому що географічні кордони, поклади корисних копалин, це також величезний фактор якраз впливу. Паралельно держави зараз стоять перед впливом, що сили набирають корпорації, у яких теж є приватні армії. І в цьому такому постапокаліптичному вимірі ми живемо. І Україні випала дуже погана роль, що тільки ми ослабли, всі одразу почали про нас говорити.

 

13 листопада в Белграді відбулась третя за рахунком зустріч спецспредставника США Курта Волкера і помічника президента Росії Суркова, в ході якої обговорювались зусилля з припинення війни на Донбасі. Про що вони можуть домовлятися?

 

Охотін: В мене питання номер один: який зміст цих таємних протоколів, які між собою погоджують Сурков і Волкер, тому що, з точки зору громадянина України, мені дуже образливо, що вони щось вирішують, про що ми всі не знаємо, і це мені трохи нагадує період Карибської кризи, коли СРСР і США намагалися вирішити, що робити з цією країною і з ядерною зброєю, яка була завезена в спішному порядку СРСР. Тобто в даному випадку нас не розглядають як суб'єкта, і це те, що потрібно ставити.

 

Воля: Я частково поділяю думку колеги з приводу закритості, відкритості переговорів, тому що погоджуюсь з тим, що відсутність інформації, що ми там почули, що домовились, далі домовляйтесь, тобто створює таку тривожну напругу цікаву, а що ж там. Насправді, це чиста стилістика теперішнього Держдепартаменту Рекса Тіллерсона, бізнесовий стиль ведення переговорів, вони з одним говорять, до іншого пішли, до третього, до п'ятого, десятого, і в кожному раунді говорять не те, що він хоче, а говорять: ми вважаємо те, що це б могло допомогти у такому вирішенні цього питання в цьому напрямі, нам потрібно це. Але стиль дипломатії такий є і певною мірою, я думаю, що нам, нашим посадовцям це розповідають, з ними консультуються дуже активно, і Волкер був в Україні, консультувався. Питання в тому, яка конфігурація врешті складеться. Це тривожний момент, тривожне очікування в українському суспільстві.

 

Я думаю, що ця заява з приводу того, щоб не шкодити інфраструктуру, не стріляти, це ж було занепокоєння від ООН, від ОБСЄ, тобто я все-таки більш оптимістично дивлюсь на цей процес, я думаю, що з 29 абзаців прийняли однозначно, я так розумію, три абзаци, це вже добре, а по інших темах далі йде діалог. Але, в будь-якому випадку треба бути реалістами, і є такий вислів «Лучшее — враг хорошего». Щоб не вийшло так, що, прагнучи чогось кращого, аніж хорошого, ми тим самим не спрацювали б на те, що через ще роки таких переговорів там вже взагалі не можна буде говорити про повернення цих територій.

 

Йоханес Хан заявив, що в плані боротьби з корупцією фактично результати досить скромні, і також, що в міжнародної спільноти вичерпується терпіння. Помічник держсекретаря США з питань Європи та Євразії сказав, що те, чого президент і команда досягли за дуже короткий проміжок часу є неймовірним. Як до цього ставитись?

 

Охотін: Нещодавно я прочитав книжку оглядача «Таймс», і він там дуже цікаво розглядав ситуацію в Україні з такої точки зору, що в США менший відсоток торгівлі з РФ, ніж в ЄС, і одним зі сценаріїв якраз ослаблення міжнародного впливу ЄС є декларування постійних санкцій, тиску, тощо, тому що США від цього менше визнають втрат, ніж ЄС і, на жаль, Україна в даному випадку є таким полем, де вони граються і розігрують свої інтереси, і без нашої суб'єктності ми, на жаль, такими будемо довгий час. Тому цю заяву в цьому контексті варто переглядати і досить кумедно після трьох років війни, нагадаю, що Велика Вітчизняна війна, друга світова війна була шість років з 1939 по 1945, у нас уже четвертий рік іде війна, Європа далі погрожує, це нагадує мені Яроша, який чистив зброю, поки не зник з інформаційного поля.

 

К слову, политолог Василий Мокан считает, что новые антикоррупционные органы не принесли ожидаемых результатов, а только устраивают скандалы, поэтому рассчитывать на то, что ГБР совершит прорыв в расследованиях, тоже не стоит. В эфире «ГС» он также заявил, что Госбюро расследований полноценно заработает только под давлением ЕС.

 

Напомним, политолог-международник Владимир Кушниренко заявил, что Венгрия не покушается на территориальную целостность других государств, но требует определенных прав для венгерского меньшинства.

ИТОГИ НЕДЕЛИ: разборки в НАПК, избрание руководства ГБР и итоги работы ВР