Впервые после Евромайдана в Украине не осталось ни одного политика, уровень доверия к которому был бы выше, чем уровень недоверия к нему. А количество украинцев, не доверяющих никому из государственных мужей, постоянно растет. Такие выводы сделали эксперты издания «Новое время», проанализировав данные нескольких социологических опросов.

 

Так, по данным опроса Центра Разумкова, почти 80% населения в принципе не доверяет партиям.

 

Центр Разумкова совместно с фондом «Демократические инициативы» провел и другое исследование. У людей спросили: за кого бы они проголосовали, если бы выборы состоялись в ближайшие выходные. Результаты исследования показали, что проходной барьер в 5% преодолели бы семь политических сил, однако ни одна из них не набрала бы больше 10%.

 

Результаты этих социсследований в эфире радиостанции Голос Столицы прокомментировал директор Института анализа и прогнозирования Юрий Лесничий.

 

Що можна сказати про такий рівень довіри, адже 80% населення не вірять політичним силам взагалі? Наскільки він є катастрофічним?

 

— Стабільно чи стандартно владі довіряють не більше як 30%, але щоб цим політикам не довіряло 80% — це дзвіночок. Ми, роблячи наші дослідження з партнерами — з Інститутом соціальних досліджень, соціальним моніторингом, ми стандартно запитуємо стосовно довіри до конкретних українських політиків. Так от, рівень недовіри в середньому від 50% до 30%. Якщо 30% недовіри — це баланс між довірою і недовірою, то це вже добрий показник. Але, кажучи про недовіру до президентів, ми побачили таку взаємозалежність, що рівень недовіри до президента якщо більший як 65%, то у нас, як правило, відбувались або зміни президентів, або революційні зміни президентів, це хіба що за виключенням ситуації з Кучмою — в нього тоді рівень недовіри не досягав критичного рівня 50%. Наразі, за останніми нашими вимірами, рівень недовіри до чинного президента не перевищує 50%, тобто в нього ще є люфт — запас певний до таких критичних меж. Але, звичайно, це один показник недовіри.

 

Інший — це коли ми запитуємо стосовно будь-яких електоральних вподобань — чи то парламентських, чи то президентських, то стабільно від 30 до 40% громадян або ж не голосують, або не визначились, тобто не займають активну позицію, тобто таким чином теж не виявляють, як мінімум, не виявляють активності чи інтересу до політики, як максимум, ігнорують, тобто не довіряють політикам. Всі політконсультанти, всі штаби б'ються за ці плюс-мінус 40%, але, в свою чергу, це теж величезний показник, скажімо так, з одного боку, аморфності населення, з іншого боку, звичайно, з чим порівнювати. Якщо брати рівень аморфності чи явку на вибори в інших країнах, то подекуди явка менша, а аморфність вища, а суспільство інформаційно активне і політично акцентоване. Але, звичайно, що ці показники і недовіри, і зацікавленості політикою, і рівень апатії чи рівень відстороненості від політичних процесів, аналізуючи їх, можна робити висновки стосовно, скажімо, можливостей якихось суспільних потрясінь чи соціальних потрясінь чи, скажімо, аж до… я думаю, в цивілізованих країнах, виходячи з такого рівня недовіри приймаються і політичні рішення навіть.

Рейтинг Савченко обвалился из-за списков пленных - эксперт
Рейтинг Савченко обвалился из-за списков пленных - эксперт

 

Раніше «оновленням» називали людей, які потрапили у владу після Майдану. Останнім часом вони розчинились у ВР, а деякі встигли навіть скомпрометувати себе. На кого з «майданівських» депутатів ви би поставили особисто?

 

— Я, скажімо так, як експерт, як політолог, не хотів би чи не дозволяю собі якісь політичні вподобання чи якісь акцентуації, тому що намагаюсь бути політично незаангажованим. Звичайно, що молоді політики, по ідеї, згідно з відомою фразою президента США: не подобається життя — змінюй владу, не подобаються старі політики — обирай нових, тобто це, є певний вихід — нові політики. Але в силу інформаційних і політичних чинників, можливо, недосвідченості, їх строк вживаності політичний, так би мовити жорстко, він занадто короткий, з одного боку, а, з іншого боку, згідно з нашими дослідженнями, люди, відповідаючи на питання, чи досягла революція своєї мети, понад 80% кажуть, що вона не досягла мети. Оцей рівень апатії до революційних процесів, звичайно, певною мірою екстраполюється і на рейтинги молодих політиків. Звичайно, краще молоді політики, надія завжди краще, ніж її відсутність.

 

Кому б зараз, на вашу думку, більше повірили б українці? Якщо складати портрет, то політик, на вашу думку, повинен бути молодим?

 

— Я скажу: молодий або новий, я, швидше, маю на увазі новий політик. Але от ще півроку тому, коли називали нові прізвища — Саакашвілі, Савченко, це навіть був вибір респондента, тобто цих прізвищ навіть не було в анкеті, а респонденти називали ці прізвища як надію, як тих, за кого вони готові були голосувати. Але буквально проходить півроку, і цих прізвищ вже немає в анкеті, тобто настільки або ж загорається зірка, і у багатьох конкурентів — велике бажання її заплямувати чорним піаром, з одного боку, або ж ці зірки молоді не настільки досвідчені, роблять політичні піар-помилки, допускають собі такі помилки, як Надія Савченко і її контраверсійні заяви, поки що контраверсійні, які суспільство не може зрозуміти. Так от, вони призводять до того, що суспільство, не розуміючи або стикаючись з інформаційними помилками чи огріхами цих молодих політиків, втрачають до них довіру, тобто в даному випадку молодість чи новизна іноді дорівнює політичній незрілості, і тому неможливо втриматись на політичному Олімпі.   

 

Напомним, по словам директора Центра общественно-информационных технологий «Форум» Валерия Дымова, народные избранники не демонстрируют ответственности за принятые решения, поскольку не зависят от заработной платы.