Ключевой темой в экономической жизни страны остается национализация ПриватБанка. Еще 18 декабря это учреждение находилось в частной собственности, однако уже к ночи стало известно, что его владельцем на 100% станет государство.

 

В НБУ и Минфине обещают, что управлять банком будет сильнейшая команда. Власти уверяют, что курировать процесс будут иностранные специалисты.

 

Подробнее процесс очищения банковской сферы и национализацию ПриватБанка в эфире радиостанции Голос Столицы проанализировал финансовый эксперт компании Concorde Capital Юрий Товстенко.

 

ПРО ОЧИЩЕННЯ БАНКІВСЬКОІ СФЕРИ ТА НАЦІОНАЛІЗАЦІЮ ПРИВАТБАНКУ

 

Процеси, що відбуваються в банківській системі, це еволюція?

 

— Процес, який йде, доволі природній, і він має бути. Очищення банківської системи — два роки тому цей шлях був взятий, він був необхідний, тому що ні для кого не секрет, що більша частина банків України не були банками як такими, були тільки на папері. Вони були, по суті, або конвертаційними центрами, або банками, які називали кишеньковими. Тому головою правління НБУ було цей шлях озвучено. Насправді доволі болюче питання, тому що для економістів це називається «очищення», а для звичайних людей це називається «невідомо, який банк завтра закриється». Тому що насправді це відбувається саме так, через ліквідацію, через введення тимчасових адміністрацій, через націоналізацію, як ми вже бачимо. Це кричущий і вперше за історію України є, скажімо так, приклад, тому що ПриватБанк є машиною. Це був найбільший банк, який 35% депозитів населення збирав.

эксперт в банковской сфере Игорь Шевченко
Шевченко: национализация ПриватБанка — слишком большой риск для экономики (укр)

 

Це відбувається в рамках очищення банківської системи, чи тут окремі біли умови?

 

— Питання в тому, що, з одного боку, це дуже добре і дуже гарно, що відбувається очищення банківської системи, тому що залишаться тільки ті банки, які дійсно відповідають якимось нормативам, в які безпечно можна приносити свої кошти. Однак приклад ПриватБанку показує те, що інколи це робиться трошки з запізненням. Тому що, можливо, так само робиться і з іншими банками, говорять, що «Фінанси і Кредит», Дельтабанк, і, по суті, ПриватБанк, де відбувається це очищення таким чином, кудись просто дівають кошти, і потім або Фонд гарантування вкладів, або через емісію облігацій, тобто через друкарський станок, держава і платники податків, тобто ми з вами, маємо покривати ці збитки, які були понесені акціонерами. З одного боку, це добре, тому що вкладники нібито отримують свої компенсації.

 

Однак очима економістів, на жаль, держава — це не є щось таке, де можна брати постійно щось виймати і комусь платити. Тому що ці гроші не беруть з повітря, їх можна тільки друкувати. І сьогодні це нібито добре, але завтра-післязавтра, через рік, через два це девальвація постійна, це інфляція постійна, це здорожчання цін і неможливість поїхати відпочивати за кордон, тому що курс долара постійно росте. Відбувається так, що банки нібито функціонують, нібито є регулятор, який має слідкувати за тим, щоб вони були стабільними і завтра не відбулося такого, що відбулося з ПриватБанком. Відбулося те, що НБУ через, грубо кажучи, через три роки роботи нового складу заявив, що 97% всіх кредитів корпоративних ПриватБанку, а це мільярди і мільярди коштів, які залучалися у вигляді депозитів, були видані самі собі акціонерам. Тобто вони кредитували свої підприємства, свої компанії. А ці компанії не сплачували відсотки, або сплачували дуже мало, і зараз ці кредити не будуть повернені.

 

Як так склалось, що Україні потрібне очищення фінансової системи?

 

— Виходить, що є і були якісь вимоги щодо уставного капіталу, тобто не можна просто відкрити банк, треба володіти якоюсь сумою грошей, приблизний еквівалент 10 мільйонів євро. Однак не завжди потрібно здійснювати всі види послуг, здійснювати якусь діяльність. Є безліч банків, я думаю, ви навіть не чули, їх не можна побачити в рекламі. У них немає відділень, або є одне, десь у підвалі, де працюють п'ять людей. Ця установа має звітувати НБУ, а він має кожен день відслідковувати, чи відповідає фінансовий стан такому, що можна називати стабільним.

 

Є безліч показників і нормативи банків, і кожен день кожен банк має звітуватись НБУ, тому що це є одна із основних його функцій — робити так, щоб закриття банків не було несподіваним, неочікуваним, або відбувалось на тих стадіях, коли можна ще якісь застави реалізувати, виплатити гроші постраждалим вкладникам, а не постійно друкувати облігації внутрішньої державної позики або гривню. Тобто регулювання має бути оперативне. І в тому його відмінність від того, що відбувається зараз. Однак, можливо, судити зі сторони дуже легко, і дійсно новому правлінню НБУ якийсь спадок дістався від попередніх років, коли накоплювався цей негативний досвід. До того ж корупційна складова, про яку не можна забувати, вона також мала вплив.

 

ПРО ВТРАТУ ДОВІРИ ДО РОБОТИ НБУ ТА НЕСТАБІЛЬНІСТЬ КУРСУ ГРИВНІ

 

Якби цей процес відбувався вчасно, це якось би вплинуло на економічну ситуацію в країні?

 

—  В будь-якому випадку це б вплинуло, тому що можна велику частину грошей виплачувати неемісійно. Зараз виглядає, що начебто все окей, однак через декілька років все одно буде відчуватись. Багато хто зараз говорять, що емісія, яку здійснили з ПриватБанком, 150 мільярдів гривен, чи мало це, чи багато. Насправді цих грошей реально не було, тобто держава отримала банк, який має діру в балансі 150 мільярдів гривен, це оті втрати від господарювання минулих власників нібито банк поніс, і нібито виходить, що НБУ цього не помічав або не знав. Щоб цю діру закрити, треба в капітал внести кошти. Акціонери відмовились або не змогли. Держава, приймаючи до себе цей банк, мала сама докапіталізувати його. Грошей нормальних, живих у держави немає. Тому що робить держава в цьому випадку? Вона бере гроші у борг і випустила боргові цінні папери на 30 років зі ставкою 10% на суму 150 мільярдів гривен.

 

Якщо подивитись на курс гривні останні 20 років, він нагадував ніби сходи, коли стоїть п'ять, потім вісім, потім одразу десять, після десяти 16 — і далі. Зараз начебто 26 гривень за долар. Вся проблема в тому, що наш курс гривні і буде представляти приблизно такий графік. Якщо постійно залучати у борг, так чи інакше потрібно віддавати. І саме на ту суму відтоку, яка буде, на жаль, ці всі облігації прийдеться монетизувати. Що означає монетизація? Це означає, що ці папери має хтось викупити, щоб внести реальні кошти, якими будуть видаватись вклади, тому що людям не можуть видавати облігаціями внутрішньої державної позики. Як правило, такою стороною виступає НБУ. Це доволі традиційна практика. Він буде викуповувати у ОВДП, які внесені в капітал ПриватБанку, таким чином імітуючи гривню, тобто ця гривня буде передаватись в банк — і він буде видавати ці кошти вкладникам, які будуть цього потребувати, якщо відтік буде більший, ніж притік, грубо кажучи. Держава так багато раз робила із державним Укрексімбанком, з Ощадбанком, «Нафтогазом» — і зараз НБУ є найбільшим тримачем державних паперів локальних. Це не дуже добре, тому що кожен такий крок — це додаткова емісія гривні і додатковий тиск на гривню. Воно не буде мати шокових сплесків, але в довгому часі це не є дуже добре.

Торговая война между США и Китаем повлияет на курс доллара — Охрименко
© Fotolia/Roman Sigaev
Торговая война между США и Китаем повлияет на курс доллара — Охрименко

 

Певна недовіра з плином часу, коли ми бачимо ці зміни в банківській системі, буде впливати на роботу галузі?

 

— Звичайно. Останні три роки дуже сильно впала довіра населення в Україні до банківської системи. Це є дуже не добре, це є факт негативний, тому що гроші повинні працювати. Проблема в тому, що дійсно, по-перше, постійна девальвація, по-друге, сам характер тої девальвації, який був. Голова НБУ виходить і каже, що пожалкують ті, хто купує долар по 12, а він через тиждень, через два — 15-17 і навіть більше, тобто немає такої правильної піар-політики, правильної програми спілкування та донесення ситуації до населення. Це по-перше. По-друге, ось ця невизначеність з банками. Були найбільші банки, які дуже, скажімо так, концентрувалися на роботі з населенням саме, і ПриватБанк, і Дельтабанк, та інші всі банки, які пішли по тому шляху.

 

Тобто ті фінустанови, які добре комунікували зі своїми клієнтами?

 

— Так, і дуже велика частка населення дійсно тримала свої кошти. Була велика довіра. Кожну п'ятницю жартують з того, що НБУ ніякий банк не закрив. Тобто такі жарти ходили у колах, тому що по п'ятницях дуже часто НБУ оголошував, що той чи інший банк віднесений до категорії неплатоспроможних. Ось ці всі факти, якщо разом взяти, вони дуже сильно вплинули на довіру, вони дуже сильно її знизили. Вона, звичайно, відновиться, в тому немає у мене сумнівів, однак це має період стабільної роботи всіх фінустанов, по-друге, це має бути хоча б один рік без сюрпризів.

 

Думаєте, року достатньо буде?

 

— Хоча б один рік. По-друге, це має бути дійсно рік макроекономічної і фінансової стабільності, щоб люди бачили, що курс гривні хоча б був стабільний. Ще три роки тому ми всі думали позначкою  вісім гривень за долар. Це була також невиважена, неправильна політика державна, тому що курс гривні має бути нестабільним, він має залежати від тих чи інакших показників, він має бути плаваючий. Населення має розуміти, що курс гривні зараз може бути 25, післязавтра 27, через три місяці знову 25 гривень. Однак при умові, що фактори дійсно будуть об'єктивними. І зрозумілими.

 

Скажімо так, має бути ринковість в цьому. Ринковість і лібералізація — два такі фактори. Коли це все буде відбуватися, населення потрошку буде аналізувати, в чому краще тримати свої заощадження. Співставляти якісь відсоткові ставки, зрозуміти той факт, що якщо гроші протривали один рік під подушкою, а не в банку, втратили, наприклад, 16% річних у гривні. Курс гривні за цей час не змінився, тобто навіть у доларах, фактично, ви би отримали ті ж би 16%. Та ж сама сума, вона в доларах як була, так і є, наприклад, ви втратили. Кожна людина може вже порахувати, скільки ці 16% дійсно складали від тієї суми, і, наприклад, вони б собі могли б дозволити щось більше. А ці б гроші в той час працювали б дійсно на економіку держави. І тоді, можливо, дійсно відновиться довіра, тому що я думаю, що зараз дуже багато хто тримає свої кошти десь в сейфах, під матрасом або під подушкою. І дійсно, за оцінками економістів, дуже велика сума грошей у населення України сконцентрована. Називали цифри близько 60 або 70 мільярдів доларів.

 

В ЯКІ БАНКИ ВКЛАДАТИ ГРОШІ

 

Що робити, якщо гроші є на руках, як правильно повестись?

 

— В Україні вже не перша криза — і 2008 року, і 2013-2014 років. Це не криза, але продовжується процес того, що деякі банки банкрутують. Виникає питання: чим люди керуються, коли несуть свої заощадження в той чи інший банк. Я думаю, що щонайменше тут треба керуватись рекламою і тим, що можна прочитати чи побачити в ЗМІ. За останні 20 років я можу назвати безліч банків з українським капіталом, які збанкрутували і в яких люди втратили свої кошти або вони виплачувались з Фонду гарантування вкладів дуже довго, болісний процес. При цьому я не можу назвати банк, який би належав великій європейській чи іноземній фінансовій групі, який би просто збанкрутував. Такого просто не було. Тому, вирішуючи, куди віднести свої гроші, потрібно, мабуть, зважати на цей принцип — просто дивитись на банки з іноземним капіталом.

 

Є велика кількість банків, які належать відомим і великим фінансовим групам європейським, наприклад, і я думаю, що все буде окей. Репутаційні якісь ризики і принцип діяльності їх бізнесу не дозволить так, щоб в їх балансах в один день виявилась якась діра і гроші кудись би просто зникли. По-друге, це державні банки України, яких стало більше. Вчора проголосувала ВР про те, що, окрім Ощадбанку, де була повністю стовідсоткова гарантія всіх депозитів понад 200 гривен, долучили Укрексімбанк, а також новостворений ПриватБанк. Тобто ось три банки мають пряму державну гарантію того, що з депозитами нічого не буде, навіть більш, ніж 200 тисяч гривен. Це не є дуже добре і ринкове рішення, тому що це трошки шкодить конкуренції на банківському ринку.

УКРОП голосовал за бюджет, чтобы закрыть «дыру» ПриватБанка — депутат
© REUTERS/Gleb Garanich
УКРОП голосовал за бюджет, чтобы закрыть «дыру» ПриватБанка — депутат

 

Але це ж національні банки. Можна преференції зробити?

 

— Для вкладників банку це добре, для ринку, якщо це буде існувати певний час, а потім поступово цю гарантію знімуть і всі банки підведуть під один рубіж були в одних однакових умовах, це буде, мабуть, правильніше. Тому державні банки та банки з іноземним капіталом — це правильний вибір, і там не потрібно боятись, тому що гроші мають працювати, незважаючи на те, що ми маємо такі новини поки що негативного характеру і очищення триває.

 

А те, що ми із націоналізацією ПриватБанка отримали більше 50% банківської системи у державній власності, як впливає на ринок і на систему?

 

— Я дуже сумніваюсь, що держава є хорошим менеджером, хорошим управлінцем і хорошим банкіром. Роки діяльності Ощадбанку і Укрексімбанку показують, що все ж таки комерційні банки справляються краще, коли акціонери є приватними особами.

 

Мотивація вища?

 

— По-перше, мотивація вища, по-друге, корупція нижча, по-третє, такі банки мобільніші і більш націлені на якісь потреби клієнтів. Це не є дуже нормально, що більше 50% банківської системи є державною, тому що ми маємо лібералізувати фінансовий ринок, банківський ринок. По-третє, процес приватизації, про який говорять два роки, він має тривати, тобто Україна має продавати всі свої державні підприємства, тому що вони неефективні, а держава — неефективний власник. Сумарний збиток всіх державних підприємств і банків в тому числі величезний. Там сотні мільярдів гривен.

 

Напомним, вкладчикам ПриватБанка опасаться нечего, все вклады будут сохранены и возвращены новым собственником — государством — в полном объеме, считает главный редактор портала «Финансовый клуб» Руслан Черный.

 

Ранее эксперт по инвестициям Сергей Фурса в эфире «ГС» заявил, что в целом бизнес-сообщество и инвесторы отреагировали на решение о национализации ПриватБанка позитивно.

Товстенко об изменениях в банковском секторе Украины АУДИО
Товстенко об изменениях в банковском секторе Украины